Ми в соціальних мережах

Чи потрібно готувати дитину до школи?

Сьогодні це питання обговорюється чи не на усіх форумах дотичних до проблем розвитку дитини і є надзвичайно актуальним для батьків майбутніх першокласників. Багато-хто вирішує забезпечити своїй дитині якнайкращий старт у шкільному житті й записує її на різноманітні підготовчі курси чи спеціальні гуртки при дитсадках, до маленької школи або центру розвитку дитини, винаймає для майбутнього першокласника репетиторів або сам проводить заняття з читання та математики. Інші вважають, що не можна забирати в дитини дитинство, а читати, рахувати і писати дитину навчать у школі. Більше того, першокласнику, який усе знає і вміє буде просто не цікаво на уроках.

Зауважте, усі ці суперечки, здебільшого розглядають лише один і то дуже вузький аспект інтелектуальної підготовки дошкільнят, а саме – навчання читанню, арифметики й (інколи) письму. І у цьому випадку, аргументи за і проти попередньої підготовки здаються надзвичайно вагомими.

Так, справді, програма навчання у першому класі передбачає поступове вивчення букв, цифр і простих арифметичних дій. Тобто, діти прийшовши до школи починають учити усе з початку і на це відводиться більше півроку часу. З іншого боку, психологія і фізіологія дитини до семирічного віку ще не пристосована до шкільного навчання, вона не може довго сидіти за партою, втомлюється від занять. У цьому віці вона просто повинна ще награтися. У тому числі й у школу. Але це повинна бути ГРА!

В той же час, цілком виправданими можуть бути побоювання батьків, що їхню дитину без ґрунтовної «дошкільної освіти» не приймуть у кращу, «сильнішу» школу чи клас. Так само проблемною може виявитися ситуація, коли переважна більшість однокласників на початок навчання буде мати значно вищий рівень знань та умінь. Бо коли ваша дитина виявиться одним (а то і взагалі єдиним) учнем з небагатьох, хто не знає букв, вона може стати мішенню для насмішок і критики з боку колективу, а іноді і самого вчителя, які вважають її відсталою чи недолугою. В такому випадку, дитина може отримати психологічну травму і взагалі загальмуватися у розвитку, навіть будучи соціально й психологічно більш готовою до навчання ніж однолітки.

Тож чи потрібна спеціальна підготовка до школи і чи виправдана така увага до цього питання?

Безперечно, так! Готуватися до школи потрібно обов’язково, але уся справа в тому, що вкладати у це поняття. На жаль, в останні 10 років суть підготовки до школи все частіше зводиться лише до накопичення інформації та оволодіння дітьми навичкам читання і письма. Але знання грамоти не є запорукою успішної адаптації дитини до шкільного навчання і є далеко не самим головним у підготовці дитини до школи. Психологи і педагоги виділяють кілька критеріїв готовності дитини до школи:

Фізіологічна готовність. Дитина має бути фізично готова до шкільних навантажень. Щоб витримати 3-4 уроки по 45 хвилин без шкоди здоров’ю у неї має бути достатньо сформовані скелет та мускулатура. Крім того є чимало питань щодо стану імунітету школярів, хронічних захворювань, вад зору та слуху, які не були вчасно виявлені та відкоректовані. Недостатність уваги до стану фізичного здоров’я майбутніх першокласників веде до частої захворюваності 6-ти річок і, як наслідок, до зниження шкільної успішності. Особливу увагу при підготовці до школи слід приділити розвитку дрібної моторики, що є запорукою не лише успішного оволодіння каліграфією, але й розвитку мови та інтелекту. А тепер дайте відповідь на три простих питання:

- Ваша дитина зможе висидіти за столом (чи партою) на одному місці хоча б 40 хвилин?

- Чи може вона заштрихувати розмальовку не виходячи за межі малюнку?

- Чи розпочався процес заміни молочних зубів на постійні у Вашої дитини?

Насправді показників фізичної фізичної готовності дітей дошкільного навчання є значно більше. Але, на жаль. У перший клас ідуть дітки, батьки яких не можуть ствердно відповісти навіть на ці питання.

Інтелектуальна готовність. Це відповідний рівень розвитку пізнавальних процесів, певний багаж знань та уявлень про навколишній світ, математична готовність та достатній рівень розвитку мовлення. Вона полягає не стільки в кількісному запасі уявлень, навичок та вмінь, скільки в загальному рівні здатності до пізнання. Часто батьки роблять помилку, зосереджуючи усю свою увагу на тому, щоб дитина навчилася читати, рахувати та писати повністю дублюючи навчальну програму першого класу. А в першу чергу, слід розвивати основні психічні процеси: увага, пам’ять, мислення (особливо образне), усне мовлення: вміти розрізняти, порівнювати, узагальнювати предмети та явища, вміти самостійно робити висновки. І знову пропонуємо Вам перевірити:

- Чи розрізняє Ваша дитина ліво і право?

- Якщо необхідно відзначити (плеснути в долоні) слова де є звук «А», чи розрізнить вона його в словах «армія», «перемога», «буханець» (на початку, в кінці та середині слова)?

- Чи зможе виявити послідовність і домалювати намистини (продовжити логічний ряд) в такому намисті жовта, червона, синя, червона, жовта, червона, синя..)?

Емоційно-психологічна або особиста готовність. Яка в свою чергу включає мотиваційну, емоційно-вольову, соціально-психологічну, комунікативну (вміння спілкуватися з однолітками та дорослими) готовність. Мабуть найважливішими для успішного навчання є саме правильна й достатньо сильна мотивація та емоційно-вольова готовність учнів до школи (здібність управляти своєю увагою та поведінкою). У формуванні особистісної готовності найбільшу роль відіграє сім’я, той емоційний настрой, очікування чи тривоги, які панують в ній. Задумайтеся:

- Чи може Ваша дитина не дослухатися лише свого «хочу-не хочу», а виконувати Ваші вимоги, прохання, відповідати за якесь постійне хатнє доручення?

- Чи здатна вона поставити ціль, прикласти певні зусилля для подолання труднощів, або довго всидіти на одному місці виконуючи завдання, яке їй не до душі?

- Чи буде у відповіді на питання «Чому ти хочеш іти до школи» щось пов’язане із основною діяльністю школяра – навчанням, чи з життєвими цілями («Хочу навчитися…», «Хочу стати..»)?

І ще дуже важливе питання яким саме чином проводиться підготовка малюка до школи. Навчання за шкільною системою, тривалі «серйозні» бесіди про майбутнє, нагнітання нервозності та страхів можуть лише зашкодити і відбити бажання йти до школи, переходити у доросле життя. Записуючи Вашу дитину на підготовчі курси, обов’язково поцікавитися не тільки чому там будуть її навчати, а найголовніше як! Пам’ятайте: ГОЛОВНЕ ЗАНЯТТЯ ДОШКІЛЬНИКА – ГРА!

Саме у грі в дитини формуються усі найважливіші якості особистості, які допоможуть їй надалі справлятися з навчальним навантаженням та адаптуватися в колективі. Особливо важливі сюжетно-рольові ігри, в яких дитина ніби переживає різні життєві ситуації і тренується в побудові різноманітних людських взаємин.

Турботливі батьки купують дітям розвиваючі книги, ігри, конструктори, мультиплікаційні фільми, спеціальні комп’ютерні ігри, намагаючись якнайкраще розвинути інтелект своїх малюків в цікавій ігровій формі. Це чудово і правильно, але не достатньо для гармонійного розвитку. Річ у тім, що під час усіх цих занять дитина перебуває на одинці. Дуже доречно тут згадати колишні настільні ігри, які об’єднують в ігровій діяльності кількох чоловік. Доміно, фанти, лото та інші настільні ігри дарують нам ще й радість спілкування. Вони допомагають виховувати увагу, вміння співпереживати та взаємодіяти, пробачати помилки, співчувати у програші, радіти за друзів, підкорятися загальним правилам, поважати права інших та рахуватися з ними. Дуже добре, якщо колективні та командні ігри практикують центри підготовки дітей до школи. Але і батькам слід приділити хоча б трохи уваги і часу на спільні розваги в сімейному колі.

Ви, мабуть, самі помічали, що вимоги батьків чи педагогів діти виконують неохоче, а ці ж задачі у грі стають для них привабливими і цікавими. Перевага гри у тому, що дитина добровільно підкорюється певним правилам, дотримання і виконання яких приносить їй задоволення. Це робить її поведінку осмисленою та усвідомленою, гартує її волю. Саме у грі дошкільник може проявити свою ініціативу, та творчу активність, навчитися контролювати та реально оцінювати свої можливості. І ще один великий беззаперечний плюс гри та навчання в ігровій формі, це те як швидко, легко і надовго дитина всотує нові знання, вміння та навички.

В наступних статтях ми більш детально зупинимося на кожному із аспектів готовності дитини до школи окремо і спробуємо дати конкретні практичні поради на що слід звернути особливу увагу і які навчально-розвивальні ігри та вправи необхідні для усунення тих чи інших проблем при підготовці дитини до школи.

 

Методист-психолог
Сімейної академії ПЛАЙ
Огребчук Наталія

Звіти

Читати всі Звіти

Опитування

Що Ви зазвичай робите, коли в місті організовуються масові святкування та гуляння?

Результати

Loading ... Loading ...